Текст песни Лилу45 — Біля гори

Ми сиділи біля гори

говорили до пізньої пори.

Сонце встало, сонце зійшло,

сніг пішов – нас із тобою замело.

Замело, занесло, закрутило,

І ми зникли, шукаючи миру

Полетіли зі світу страждань,

В світ ілюзій та наших бажань.

хтось вважає, що це погано,

я гадаю, мені так само,

у цьому світі якась метушня,

що вбиває мене щодня.

хтось вважає, що це погано,

я гадаю, мені так само,

у цьому світі якась метушня,

що вбиває мене щодня.

Боже як же мені самотньо,

у світі, який горить незворотньо.

в тілі що давить назовні мене,

в думці, яка точно наздожене.

і не тільки мене вбивають,

і себе зсередини з’їдають,

виколуплюють суть і єство,

ну яке в біса тут: «волшебство»?

про яку країну йде мова?

її з‘їсти завжди готові.

про який ми мріємо світ?

ховаючи заповіт.

хтось вважає, що це неправда,

я скажу: побачите завтра,

в цьому світі де кожного дня,

відбирають чиєсь життя

Боже як же мені самотньо,

у світі, який горить незворотньо.

в тілі що давить назовні мене,

в думці, яка точно наздожене.

здається, що наша велика помилка,

судити за спробу почать з «понеділка»

за намагання стать тим, ким захоче,

доки він спробу свою не прострочить.

інакше в тортурах життя проживе,

нещастям своїм нас всіх вижере.

і себе, і мене, і навіть країну,

і не відчуватиме він цю провину.